Щорічно наприкінці квітня-початку травня за участю письменників зі всієї України у Крижопільському районі проходить Всеукраїнське літературно - мистецьке свято "Бортнякова весна", присвячене річниці від дня народження відомого українського поета, публіциста та літературознавця Анатолія Бортняка.
У зв'язку з пандемією коронавірусної інфекції та впровадженням карантину по всій території країни цього року пам’ятні заходи в рамках Бортнякової весни проходять у новому форматі.
Зокрема, на своїй сторінці у соціальній мережі Крижопільська централізована бібліотечна система розмістила проведений в рамках літературно - мистецького свята читацький марафон "Поетичне слово Анатолія Бортняка", присвячений вшануванню відомого письменника.
Бортняк Анатолій Агафонович народився 27 квітня 1938 року в учительській родині в селі Олександрівка Тростянецького району Вінницької області, однак воєнне й повоєнне дитинство його проминуло в с. Жабокрич Крижопільського району.
За життя вийшло понад 30 збірок лірики, біблійних переспівів, поезій для дітей, літературних пародій, сатиричних мініатюр, публіцистики. У своїх творах поет поєднував лірику з гостросюжетною публіцистикою, працював в жанрах літературної пародії, епіграми і шаржу, робив переклади, писав критичні огляди, виступав із рецензіями, літературознавчими розвідками.
Серед його робіт:
поезії «Мелодія» (1965), «Немирівське шосе» (1967), «Добро» (1969), «Довголіття» (1970), «Серце дня» (1972), «Полустанок» (1973), «Право» (1975), «Внесок» (1976), «Русло» (1977), «Голос обов'язку» (1978), «Батькове вогнище» (1979), «Адреса» (1987), «Вибране» (1988), «Поки дихаю, поки живу…» (1989), «Синоніми до України» (1993), «Журавель у небі» (1996), «Коли б я жив тоді на світі…» (1998), «Одинадцята заповідь» (2001), «Три вірші про найголовніше» (2002), «Важке щастя» (2003), «Де ти живеш?» (2006), «Янгол-охоронець» (2006), «Вдих і видих» (2008).
пародії, сатира і гумор — «Бажаю усміху!» (Київ, 1981), «Майте на увазі» (Одеса, 1981), «Невже таке буває?» (Київ, 1984), «Де правда, де вигадка?» (Одеса, 1986) та інші.
Серед нагород та заслуг:
Лауреат обласних літературних премій ім. Миколи Трублаїні та ім. Михайла Коцюбинського (1981) (з 1992 р. ця премія — Всеукраїнська), а також Всеукраїнських — ім. В. Сосюри (за лірику, 1985 р.), ім. О. Копиленка (за твори для дітей 1987 р.), ім. С. Олійника (за сатиричні збірки, 1991 р.), «Срібний Еней» (за сатирично-гумористичні публікації в журналі «ВУС», 1993 р.), ім. С. Руданського (за сатиру й гумор, 1995 р.), ім. Олекси Гірника, ім. Є. Гуцала (2003). У 1995 р. відзначений Міжнародною премією за цикл іронічних катренів «Біблійна алегорія» (США, Філадельфія). 1997 р. став дипломантом Міжнародного конкурсу «Створімо сучасну українську патріотичну пісню» (Всеукраїнська музична спілка разом з Українським культурним центром м. Детройта-Воррена, США).[5]
Орден За заслуги III ступеня (1998), медалі, почесна грамота Верховної Ради України[6]
Помер відомий поет 22 липня 2009 року у Вінниці.
2009 року в с. Жабокрич Крижопільського району закладено сквер імені Анатолія Бортняка, у пам'ятні квітневі дні вручається літературна премія його імені.
2010 року вийшли друком спогади сучасників про поета — «На громах настояний скарбник».
Ім'я Анатолія Бортняка отримала одна з вулиць мікрорайону «Поділля» у Вінниці.
